Таємничий смисл сповіді полягає в тому, що Бог «покриває» гріхи людини. Ці гріхи відтепер покриті таємницею. Таким чином, сповідник не може порушити таємницю сповіді навіть якщо кающийся сам дозволить йому чи навіть попросить.
Якщо людина свідомо приховує на сповіді гріхи, то сповідь вважається недійсною і, мало того, він замість зцілення впадає у подвійний гріх – маловір'я або недовіри до Бога, Який і так бачить усі гріхи людські.
п.». Непрямим порушенням таємниці сповіді може вважатися гучна розмова під час сповіді, знаки огиди та жаху з боку духовника, а також інші слова та дії, які якимось чином видають або хоча б дають підстави підозрювати сповідника у тяжкому гріху.
– Шановний Олексію Іллічу, існують церковні канони, згідно з якими священикові заборонено порушувати таємницю сповіді, тобто розголошувати відомості, отримані під час Таїнства покаяння.
Плакати можна і від саможаління, і від образи, і від горя… Тож щирість покаяння не завжди «вимірюється» пролитими на сповіді сльозами. І священик не сльозами відчуває, наскільки щиро людина кається.