Сподіватися – це означає простягнути свою руку до Бога; міцно за Нього триматися.
Ця надія – надія – є відкритістю душі на прийняття благодаті Божої та молінням про неї. Надія є не єдиною чеснотою в житті, а ціложиттєвою позицією, що визначає ставлення людини до Бога.
Це означає чинити гріхи не опираючись гріховному помислу, а заздалегідь розраховуючи на милосердя та прощення Бога.
Як ви розумієте вирази та прислів'я: Убога людина. У Бога багато. Той не сумує, хто на Бога сподівається.
Довіра ж Богу складається з наступного. А саме: якщо ми себе і все своє життя довіряємо до рук Божих, знаючи про Його всемогутність, любов і милосердя, вірячи, що нічого з нами не може статися без Волі Божої, а також у те, що Господь все робить для нашого блага і спасіння душі.
Абу Саїд аль-Хараз (хай змилується над ним Аллах) сказав: «Тауаккуль» – це вірити в Аллаха в тому, що ви робите, покладатися на Нього, сподіватися на Нього і мати душевний спокій, пам'ятаючи про Нього.