Реактори-розмножувачі більш небезпечні, ніж звичайні реактори, оскільки: (1) вони виробляють більше плутонію-239 з періодом напіврозпаду 24 000 років, які можна використовувати для виготовлення ядерної зброї; (2) вони використовують як охолоджувач рідкий натрій, який є дуже небезпечним металом: напр. він вибухає при контакті з водою.
Реактори на швидких нейтронах мають особливі проблеми безпеки. Реактори-розмножувачі плутонію потребують швидких нейтронів, якщо вони хочуть виробляти більше плутонію, ніж споживають. Тому вони не можна використовувати воду як теплоносій оскільки нейтрони різко сповільнюються зіткненнями з легкими ядрами водню у воді.
Реактори-розмножувачі могли б, в принципі, отримати майже всю енергію, що міститься в урані або торії, зменшення потреби в паливі в 100 разів у порівнянні з широко використовуваними однопрохідними легководними реакторами, які витягують менше 1% енергії з актиноїдного металу (урану або торію), видобутого із землі.
Також слід зазначити, що Реактори швидкого розмноження набагато небезпечніші, ніж звичайні легководні реактори. Конструкція з легкою водою дозволяє зупинити активну зону в разі втрати теплоносія, але реактори на швидкому розмноженні відмовляються від цього й використовують рідкі метали замість води, запобігаючи помірності.
Термічні реактори-розмножувачі Експериментальний термічний реактор-розмножувач, відомий як реактор з рідким фторидом торію (LFTR), використовує розплавлену сіль фториду для передачі тепла до турбін. Такі реактори не потребують паливні стрижні, і інтерес до розробки технології зріс на початку 21 століття.
Інше те, щоб отримати плутоній, паливо має бути перероблено, утворюючи радіоактивні відходи та потенційно високі радіаційні опромінення. З цих причин у США президент Картер припинив таку переробку відпрацьованого палива, зробивши проблематичним використання реакторів-розмножувачів.