Притча про блудного сина — притча Ісуса Христа 15-му розділі Євангелія від Луки, що ілюструє невимовне Боже милосердя і прощення до всіх грішників, які зі щирим покаянням звертаються до Нього.
Притча говорить про те, що Батько небесний завжди прийме і простить своїх дітей, якщо ті наважаться до нього повернутися. З іншого боку, це ще й нагадування всім християнам, що до Бога приходять, як прийшов блудний син до свого батька — смиренними, ні про що не торгуючись і ні на що не претендуючи.
Походить з Євангельської притчі про блудного сина.
За законом йому належала третина спадщини, а старшому братові – дві третини. Отримавши бажане, молодший син відокремився від чогось будинку і вирішив піти жити самостійно в "далеку сторону". На "волі", без контролю батька, він пустився в блуд і швидко промотав своє багатство.
Сенс цієї притчі в тому, що головне в людині – це повага до старших, скромність, смирення, покаяння та прощення. Якби син послухав свого мудрого батька і не пішов із дому, йому не довелося б із соромом повертатися до батьківського дому та просити батька про прощення.